Ярослав Гадзало розказав про особливості формування ринку землі та переваги Селозберігаючої моделі

Питання щодо розвитку села, реалізації земельної реформи та запровадження в нашій країні прозорого ринку землі як і раніше залишаються актуальними. Ці кроки є надзвичайно важливими, відповідальними і вимагають обґрунтованої програми заходів з відповідним прогнозом соціальноекономічних наслідків для українського суспільства.

На жаль напрями сталого землекористування в Україні на сьогоднішній день і досі повністю не сформовані. Зараз на сільських територіях високими темпами продовжуються тенденції занепаду і зменшення населення. Багато невеличких сіл взагалі знаходяться на межі зникнення. За прогнозами експертів, це неминуче призведе в майбутньому до зниження капіталізації активів як виробничого, так і природного характеру, - розказує президент НААН Ярослав Гадзало. – І як наслідок, до зменшення інвестицій з довгостроковою виробничою перспективою і створення підґрунтя для масових спекуляцій землею.
На сьогоднішній день проведення реформ в сільській місцевості зіштовхується з такими серйозними проблемами як:
• Ігнорування фундаментальних основ сільського розвитку;
• Не змодельована та не адаптована до стану національних інститутів політика захисту селянства;
• На практиці реалізується не селозберігаюча, а агрохолдингова модель сільського розвитку.
Існуючі проблеми впливають і на формування прозорості майбутнього ринку землі. «При запропонованій НААН Селозберігаючій моделі, ринок землі в першу чергу захищає інтереси селян, які там живуть і працюють, а не агрохолдингів, і знаходиться під контролем сільської громади та громадсько-державних інституцій», - говорить Ярослав Гадзало.

Земля і ринок землі не повинні бути платформою для спекуляцій агрохолдингів. Вони мають працювати в першу чергу на тих селян, які живуть і трудяться на цій землі. Якщо подивитися на європейській досвід, то там діє наступне правило: хочеш землю – переїжджай і працюй у селі».
Стосується це і пільгового оподаткування. Воно має орієнтуватися не на всі, а в першу чергу на селозберігаючі підприємства. Якщо підприємець хоче отримувати пільги – він повинен реєструватися у селі, нести соціальну й екологічну відповідальність, і так далі. До того ж подібні кроки сприятимуть і наповненню місцевих бюджетів, до яких будуть спрямовані відповідні податки. Агрохолдингова модель, яка зараз реалізується на практиці ні з теоретичної, ні з практичної точки зору нічого подібного забезпечити не може, - пояснює президент НААН Ярослав Гадзало.
Якщо поглянути на розподіл бюджетних коштів, то в 2017 році 2/3 грошей отримали 17 великих агрохолдингів. А 1600 іншим підприємствам дісталися лише залишки від них. За подібною схемою бюджетні гроші розподілялися і у 2018 році. І якщо нічого не міняти, то так буде і надалі, адже у жодних нормативних документах немає ні слова щодо проселянської моделі розвитку. Існуюча зараз модельна дезорієнтація просто прикриває грабіж бюджету і сільських територій. За подібних умов очікувати на сталий сільський розвиток і розвиток сільських форм господарювання неможливо.
Головною проблемою вітчизняних аграрних реформ є невизначеність виконавчих інститутів влади з моделлю аграрного устрою. Селозберігаюча модель аграрного устрою України, розроблена НААН та Ярословом Гадзало задає рамки того, яким повинно бути сільське підприємництво і є дороговказом та ідеологією реформ.

У 2018 році НААН було направлено Уряду доповідну записку з пропозиціями щодо подолання можливих кризових наслідків від існуючої аграрної політики та політики децентралізації сільських територій. Як один із виходів, було запропоновано зорганізувати в об’єднаних територіальних громадах самоврядування селян через надання кожному самодостатньому селу відокремленого статусу. У Селозберігаючій моделі такий статус передбачає самоврядно-господарське функціонування села за окремим його статусом. В результаті селяни отримують можливість рівних взаємовідносин з державними органами, бізнесом та іншими формами господарювання, - розказує Ярослав Гадзало.
Ці моменти є важливими для:
• Сприяння інвентаризації та обліку сільських природних ресурсів (землі в першу чергу) та у контролі дотримання умов їх експлуатації;
• Подолання рейдерства та кризи орендних відносин, запровадження погодження сільської громади з тією чи іншою формою господарювання, бізнесом,запровадження згоди громади села на придбання землі, нерухомості;
• Забезпечення реєстрації у селі всіх форм господарювання на контролю наповнення ними сільського бюджету;
• Реалізації вимог до форм господарювання щодо соціального захисту місцевих жителів та створення робочих місць.
«Ці та інші умови формують селозберігаюче підприємництво – соціальну, економічну, екологічну основи сільського господарства, - зазначає президент НААН Ярослав Гадзало. Звичайно, ці пропозиції потребують вдосконалення діючого законодавства, але в першу чергу зараз ми потребуємо прийняття в Україні Селозберігаючої моделі агарного устрою, яка допоможе захистити селян, подолати негативні явища і забезпечити селу сталий розвиток у майбутньому».